Скажи мені, що то був сон,
Скажи, що марево то було.
Найбільш погане - це твій тон,
І зло, що в серці не заснуло.
Прокручувала дівчина в голові,
Втрачаючи години і хвилини,
Та треба сіяти думки нові,
Вона ж все думає..Втрачаючи години.
У щиру душу ти ввіткнув ножа
І серце вкрила лиш печаль та мука.
І ллються сльози, плачеться душа.
Ах, доля, ти така підступна сука.
Ти граєш вічно долями людей,
Скінчити гру ніяк ти все не можеш.
Ти чуєш крик розірваних грудей?
Жорстко кинеш, ти не допоможеш.
Життя дівча висить на волосині.
Врятуй її, ти чуєш, зла, врятуй!
Вона кричить і плаче в павутині,
У лапах павука, ось-ось рахуй.
Почула доля крик та повернулась,
І щастя повернулося на мить.
І доля їй привітно посміхнулась,
А вдячні очі глянули в блакить.
Та борг за щастя дівчина поверне,
Поверне все, що дала їй земля.
А доля зло від дівчини відверне.
А як поверне, знають лиш поля...