Скажи мені, що то був сон, Скажи, що марево то було. Найбільш погане - це твій тон, І зло, що в серці не заснуло. Прокручувала дівчина в голові, Втрачаючи години і хвилини, Та треба сіяти думки нові, Вона ж все думає..Втрачаючи години. У щиру душу ти ввіткнув ножа І серце вкрила лиш печаль та мука. І ллються сльози, плачеться душа. Ах, доля, ти така підступна сука. Ти граєш вічно долями людей, Скінчити гру ніяк ти все не можеш. Ти чуєш крик розірваних грудей? Жорстко кинеш, ти не допоможеш. Життя дівча висить на волосині. Врятуй її, ти чуєш, зла, врятуй! Вона кричить і плаче в павутині, У лапах павука, ось-ось рахуй. Почула доля крик та повернулась, І щастя повернулося на мить. І доля їй привітно посміхнулась, А вдячні очі глянули в блакить. Та борг за щастя дівчина поверне, Поверне все, що дала їй земля. А доля зло від дівчини відверне. А як поверне, знають лиш поля...
Сообщения
Випадкова Життя – суцільна випадковість, Воно не знає слова «совість». Воно жорстоке, сильне і могуче. Я скажу Вам як є: воно неминуче. Життя – то є великеє страждання, Життя також і посмішки, палання. Ти йдеш, бо доля так веде. І сам не знаєш, що в майбутньому тебе жде. Минуле треба пам ’ ятати, Та й про майбутнє не слід забувати. Ти скажеш, що зустріч була випадкова, А я скажу, що вона була просто казкова. Немає випадкових зустрічей, розмов. Ти щось одне втратив, а інше знайшов. Так буде сьогодні і завтра, завжди. Бери свою долю за руку й веди. Веди красуню цю в далекії далі, Плювати я хотіла на всі принципи й моралі.
Ніколи не кажи ніколи, В житті всіляке може буть. І доля як на зло усе розколе, У цьому вся велика суть. Ніколи не загадуй наперед, Життя така підступна штука. Бо упадеш ти в очерет, І на майбутнє буде тобі наука. Ніколи ти не згадуй про минуле, Життя йде далі, треба йти вперед. Ми всі у спогадах тонули, Не згадуй про минуле, і буде все як мед. Ніколи ти не грайся почуттями, Людина не є камінь, не стерпить. Бо серце буде розірване мечами, Й душа людини буде гнить. Ніколи не здавайся у житті, Не падай перед труднощами на коліна, Бо розум й тіло буде мов у забутті, І світ здаватиметься мов руїна. Ніколи ти не зраджуй друга, Бо друг єдиний й назавжди. І тільки з ним настане біла смуга, Прийде той час, ти тільки підожди.
Про… Есемески, емодзі, розмова. І знову кохання, і знову відмова. Підступність, жага до розпусти. І тіла оголені, й великі бюсти. Це все інтернет, не дивися на душу. Та ці стереотипи я скоро розрушу. Фотошоп і фільтри, маска на лиці. І страждають десь молоді митці. Нове покоління – твіттер, інстаграм. Чи хіба вам мало у житті всіляких драм? Йдуть по вулиці зомбі, не люди. Це хвороба, і вона є усюди. Сидять усі у програмі «Снепчат» А в розмові через кожне слово – мат. Деградує суспільство й людина. А яка ж у цьому є причина? Людина забула слово «книга» І дедалі більшає розумова крига. Ми поринаємо в обман з головою, А хочеться просто відчути себе живою. А інтернет – це нічо, це пусте, Але дедалі більше він росте. Проблема ця буде вічна, Але для людей вона, як завжди, звична.
Розмова двох Він: Скажи, навіщо дівчині та служба? І за домівкою великая журба Кожного ранку вставати по команді, Тобі так хочеться бути в тій банді? Чи форма занадто сподобалась? Ти від нормального світу ізолювалась Негоже дівчині служити Бо матінка буде за тобою тужити Сестричка чи братик вдома заплачуть навіщо ж ти вибрала цей важкий путь? Вона: Ти, милий, мені не дорікай Я вибрала цей шлях сама, ти знай Так, не легко в світі зараз жити Та хто, якщо не я, піде служити? І форма до лиця мені Минатимуть роки, місяці, дні Забудеш ти мене, і все було як в сні А в мене перед очима тільки будуть яскраві вогні Ти будеш згадувать мене як дівчину в яскравій сукні А я ж про дні курсантські незабутні. Ту молодість, яка минає в службі, у нарядах Я не зміню на джинси порвані і в стразах А форму, форму треба заслужити Захищати і матінку-землю любити Ми не ховаємось під маминою спідницею Ми всі заодно, і для кожного є десниц...
Очі Скажи мені, які в кохання очі? Блакитні чи зелені, може карі чи то чорні як у ночі? Та ні, в кохання очі – найрідніші, У всьому світі вони – наймиліші. Блакитних очей Вам не минути, У них так легко потонути. Від зелених очей віє ніжністю, Ніби провів по траві, й пахне свіжістю. Карі очі нагадують шоколад. Ніби зайшов ти в бобовий сад. Сірі очі – вони як туман, Чекай чого хочеш, і навіть обман. Взагалі, колір не важливий На яких зупиниться твій погляд манливий. Вибір твій, а значить щастя теж. І кохання ти обов ’ язково знайдеш.
Дійсність Не ятри мені душу, не треба Нехай погане піде від неба. Хай стануть важливими мрії Від яких будуть в житті твоєму події. В очах ніби вогонь палає, Душу й серце він зігріває Та палання те є примарним, Один вчинок і все стає негарним. Серце не болить, не стогне Вже й любов не навіки , все охолоне. І зруйнуються мрії, зізнання Хай горить диким полум'ям те кохання! Вже затьмарений розум людини Не відчуваєш нічого, ні каяття, ні провини. Уяви, ти несеш у руках своїх надії І в один момент руйнуються всі твої мрії. Ти знімай свої рожеві окуляри Тобі не потрібні фальшиві ці аксесуари Не потрібна брехня постійна Бо то є сила рушійна. Не намагайся когось обманути Бо людині тій, вчинку твого ніяк не забути. Вчися бути чесним і не зрадливим Кожен твій крок для людини є дуже важливим. Вчися просто кохати, любити Це дає хоч якусь наснагу жити. Вчися також прощати Людину потрібно якось навчати...