​

  Розмова двох

​

Він:

Скажи, навіщо дівчині та служба?

І за домівкою великая журба

Кожного ранку вставати по команді,

Тобі так хочеться бути в тій банді?

Чи форма занадто сподобалась?

Ти від нормального світу ізолювалась

Негоже дівчині служити

Бо матінка буде за тобою тужити

Сестричка чи братик вдома заплачуть

навіщо ж ти вибрала цей важкий путь?

Вона:

Ти, милий, мені не дорікай

Я вибрала цей шлях сама, ти знай

Так, не легко в світі зараз жити

Та хто, якщо не я, піде служити?

І форма до лиця мені

Минатимуть роки, місяці, дні

Забудеш ти мене, і все було як в сні

А в мене перед очима тільки будуть яскраві вогні

Ти будеш згадувать мене як дівчину в яскравій сукні

А я ж про дні курсантські незабутні.

Ту молодість, яка минає в службі, у нарядах

Я не зміню на джинси порвані і в стразах

А форму, форму треба заслужити

Захищати і матінку-землю любити

Ми не ховаємось під маминою спідницею

Ми всі заодно, і для кожного є десницею

Отримаєм ми звання лейтенанти

А поки що ми тільки курсанти.

Ми йдем до кінця, до мети

Ми дуже хочем її досягти.

А матері тільки будуть радіти

Ким виросли й стали їхнії діти.