Випадкова Життя – суцільна випадковість, Воно не знає слова «совість». Воно жорстоке, сильне і могуче. Я скажу Вам як є: воно неминуче. Життя – то є великеє страждання, Життя також і посмішки, палання. Ти йдеш, бо доля так веде. І сам не знаєш, що в майбутньому тебе жде. Минуле треба пам ’ ятати, Та й про майбутнє не слід забувати. Ти скажеш, що зустріч була випадкова, А я скажу, що вона була просто казкова. Немає випадкових зустрічей, розмов. Ти щось одне втратив, а інше знайшов. Так буде сьогодні і завтра, завжди. Бери свою долю за руку й веди. Веди красуню цю в далекії далі, Плювати я хотіла на всі принципи й моралі.
Сообщения
Ніколи не кажи ніколи, В житті всіляке може буть. І доля як на зло усе розколе, У цьому вся велика суть. Ніколи не загадуй наперед, Життя така підступна штука. Бо упадеш ти в очерет, І на майбутнє буде тобі наука. Ніколи ти не згадуй про минуле, Життя йде далі, треба йти вперед. Ми всі у спогадах тонули, Не згадуй про минуле, і буде все як мед. Ніколи ти не грайся почуттями, Людина не є камінь, не стерпить. Бо серце буде розірване мечами, Й душа людини буде гнить. Ніколи не здавайся у житті, Не падай перед труднощами на коліна, Бо розум й тіло буде мов у забутті, І світ здаватиметься мов руїна. Ніколи ти не зраджуй друга, Бо друг єдиний й назавжди. І тільки з ним настане біла смуга, Прийде той час, ти тільки підожди.
Про… Есемески, емодзі, розмова. І знову кохання, і знову відмова. Підступність, жага до розпусти. І тіла оголені, й великі бюсти. Це все інтернет, не дивися на душу. Та ці стереотипи я скоро розрушу. Фотошоп і фільтри, маска на лиці. І страждають десь молоді митці. Нове покоління – твіттер, інстаграм. Чи хіба вам мало у житті всіляких драм? Йдуть по вулиці зомбі, не люди. Це хвороба, і вона є усюди. Сидять усі у програмі «Снепчат» А в розмові через кожне слово – мат. Деградує суспільство й людина. А яка ж у цьому є причина? Людина забула слово «книга» І дедалі більшає розумова крига. Ми поринаємо в обман з головою, А хочеться просто відчути себе живою. А інтернет – це нічо, це пусте, Але дедалі більше він росте. Проблема ця буде вічна, Але для людей вона, як завжди, звична.
Розмова двох Він: Скажи, навіщо дівчині та служба? І за домівкою великая журба Кожного ранку вставати по команді, Тобі так хочеться бути в тій банді? Чи форма занадто сподобалась? Ти від нормального світу ізолювалась Негоже дівчині служити Бо матінка буде за тобою тужити Сестричка чи братик вдома заплачуть навіщо ж ти вибрала цей важкий путь? Вона: Ти, милий, мені не дорікай Я вибрала цей шлях сама, ти знай Так, не легко в світі зараз жити Та хто, якщо не я, піде служити? І форма до лиця мені Минатимуть роки, місяці, дні Забудеш ти мене, і все було як в сні А в мене перед очима тільки будуть яскраві вогні Ти будеш згадувать мене як дівчину в яскравій сукні А я ж про дні курсантські незабутні. Ту молодість, яка минає в службі, у нарядах Я не зміню на джинси порвані і в стразах А форму, форму треба заслужити Захищати і матінку-землю любити Ми не ховаємось під маминою спідницею Ми всі заодно, і для кожного є десниц...
Очі Скажи мені, які в кохання очі? Блакитні чи зелені, може карі чи то чорні як у ночі? Та ні, в кохання очі – найрідніші, У всьому світі вони – наймиліші. Блакитних очей Вам не минути, У них так легко потонути. Від зелених очей віє ніжністю, Ніби провів по траві, й пахне свіжістю. Карі очі нагадують шоколад. Ніби зайшов ти в бобовий сад. Сірі очі – вони як туман, Чекай чого хочеш, і навіть обман. Взагалі, колір не важливий На яких зупиниться твій погляд манливий. Вибір твій, а значить щастя теж. І кохання ти обов ’ язково знайдеш.
Дійсність Не ятри мені душу, не треба Нехай погане піде від неба. Хай стануть важливими мрії Від яких будуть в житті твоєму події. В очах ніби вогонь палає, Душу й серце він зігріває Та палання те є примарним, Один вчинок і все стає негарним. Серце не болить, не стогне Вже й любов не навіки , все охолоне. І зруйнуються мрії, зізнання Хай горить диким полум'ям те кохання! Вже затьмарений розум людини Не відчуваєш нічого, ні каяття, ні провини. Уяви, ти несеш у руках своїх надії І в один момент руйнуються всі твої мрії. Ти знімай свої рожеві окуляри Тобі не потрібні фальшиві ці аксесуари Не потрібна брехня постійна Бо то є сила рушійна. Не намагайся когось обманути Бо людині тій, вчинку твого ніяк не забути. Вчися бути чесним і не зрадливим Кожен твій крок для людини є дуже важливим. Вчися просто кохати, любити Це дає хоч якусь наснагу жити. Вчися також прощати Людину потрібно якось навчати...