Дійсність

Не ятри мені душу, не треба

Нехай погане піде від неба.

Хай стануть важливими мрії 

Від яких будуть в житті твоєму події.

В очах ніби вогонь палає,

Душу й серце він зігріває

Та палання те є примарним,

Один вчинок і все стає негарним.

Серце не болить, не стогне

Вже й любов не навіки , все охолоне. 

І зруйнуються мрії, зізнання

Хай горить диким полум'ям те кохання!

Вже затьмарений розум людини

Не відчуваєш нічого, ні каяття, ні провини.

Уяви, ти несеш у руках своїх надії 

І в один момент руйнуються всі твої мрії.

Ти знімай свої рожеві окуляри 

Тобі не потрібні фальшиві ці аксесуари

Не потрібна брехня постійна

Бо то є сила рушійна.

Не намагайся когось обманути

Бо людині тій, вчинку твого ніяк не забути.

Вчися бути чесним і не зрадливим 

Кожен твій крок для людини є дуже важливим.

Вчися просто кохати, любити

Це дає хоч якусь наснагу жити. 

Вчися також прощати 

Людину потрібно якось навчати

Останнім скажу, радійте життю

Бо це все закінчиться однією миттю.

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Изображение
​   Розмова двох ​ Він: Скажи, навіщо дівчині та служба? І за домівкою великая журба Кожного ранку вставати по команді, Тобі так хочеться бути в тій банді? Чи форма занадто сподобалась? Ти від нормального світу ізолювалась Негоже дівчині служити Бо матінка буде за тобою тужити Сестричка чи братик вдома заплачуть навіщо ж ти вибрала цей важкий путь? Вона: Ти, милий, мені не дорікай Я вибрала цей шлях сама, ти знай Так, не легко в світі зараз жити Та хто, якщо не я, піде служити? І форма до лиця мені Минатимуть роки, місяці, дні Забудеш ти мене, і все було як в сні А в мене перед очима тільки будуть яскраві вогні Ти будеш згадувать мене як дівчину в яскравій сукні А я ж про дні курсантські незабутні. Ту молодість, яка минає в службі, у нарядах Я не зміню на джинси порвані і в стразах А форму, форму треба заслужити Захищати і матінку-землю любити Ми не ховаємось під маминою спідницею Ми всі заодно, і для кожного є десниц...
Далее...
Про… Есемески, емодзі, розмова. І знову кохання, і знову відмова. Підступність, жага до розпусти. І тіла оголені, й великі бюсти. Це все інтернет, не дивися на душу. Та ці стереотипи я скоро розрушу. Фотошоп і фільтри, маска на лиці. І страждають десь молоді митці. Нове покоління – твіттер, інстаграм. Чи хіба вам мало у житті всіляких драм? Йдуть по вулиці зомбі, не люди. Це хвороба, і вона є усюди. Сидять усі у програмі «Снепчат» А в розмові через кожне слово – мат. Деградує суспільство й людина. А яка ж у цьому є причина? Людина забула слово «книга» І дедалі більшає розумова крига. Ми поринаємо в обман з головою, А хочеться просто відчути себе живою. А інтернет – це нічо, це пусте, Але дедалі більше він росте. Проблема ця буде вічна, Але для людей вона, як завжди, звична.
Далее...